БАТЬКАМ

Шановні батьки! 

Звертаємо Вашу увагу на те, що неповнолітніх осіб активно залучають до протиправної діяльності на користь ворога! На жаль, злочинці активно використовують інтернет-середовище, щоб залучати дітей до протиправних дій: від збору інформації та закінчуючи терористичною діяльністю. 

Часто злочинці заохочують дітей тим, що “оскільки вони є неповнолітніми особами, то їм нічого не буде” за ці дії, які на початку видають, “як нічого особливого, нічого складного, легкий заробіток тощо”. Наприклад, щось сфотографувати, наклеїти постер тощо. Проте потім ці завдання стають складнішими та небезпечнішими. 

УВАГА! Оскільки, диверсійна діяльність є тяжким злочином, то для дітей з 14 років передбачена відповідальність до 15 років позбавлення волі! 

Що робити дорослим?

1. Спілкуватися з дітьми та пояснювати їм про потенційні ризики залучення до протиправної діяльності.

2. Налаштувати приватність у телеграмі та інших соціальних мережах. Безкоштовні гайди з інструкціями – тут.

3. Додаткову інформацію можна шукати – тут.

4. Якщо дитині написали з пропозицією “легкого заробітку” – @spaly_fsb_bot. Бот від СБУ “Спали фсбшника”.

5. У випадку питань щодо безпеки в інтернеті – звертатися на гарячі лінії: 1545*3, Консультації | Teenergizer, Ла Страда – Україна.

6. Відео, яке можна переглянути з дитиною та обговорити його разом: Відео для уроку   

7. Підтримка від стопсекстинг. Безкоштовно та анонімно.

Можете також підписатися на тік-ток ГО СтопСекстинг та поділитися посиланням на тік-ток з дітьми. Там багато цікавого про безпеку в онлайні.

Як допомогти підлітку обрати професію? Корисний чекліст

Зовнішні фактори.    Підтримка як ключовий ресурс

• Родинна підтримка. Коли батьки створюють сприятливу атмосферу для самовираження підлітка, він почувається впевненіше у своїх прагненнях та виборі.
• Позитивна комунікація. Відкрите спілкування та можливість обговорювати свої сумніви допомагає підлітку усвідомити власні бажання та можливості.
• Значущі дорослі. Важливо, щоб підліток мав підтримку не лише від батьків, а й від учителів, наставників або тренерів.
• Шкільне середовище. Атмосфера в школі, що мотивує до навчання та особистісного зростання, може значно вплинути на професійний вибір.
• Батьківське залучення до шкільного життя. Коли батьки беруть активну участь у житті школи, вони краще розуміють інтереси дитини та можуть допомогти їй зробити обдуманий вибір.

Розширення можливостей

• Суспільне визнання молоді. Важливо, щоб підлітки відчували свою значущість у суспільстві.
• Волонтерство. Досвід участі в соціальних ініціативах допомагає розвинути корисні навички та зрозуміти свої сильні сторони.
• Безпека. Відчуття захищеності вдома, у школі та в громаді дозволяє підлітку сконцентруватися на своєму розвитку.

Кордони та очікування

• Родинні кордони. Чіткі правила допомагають підлітку розуміти відповідальність та планувати майбутнє.
• Рольові моделі. Поведінка батьків та наставників значною мірою впливає на формування кар’єрних орієнтирів.
• Вплив друзів. Оточення може як мотивувати, так і, навпаки, відволікати від продуктивного вибору професії.

Конструктивне використання часу

• Творчі заняття. Дають можливість досліджувати власні інтереси та таланти.
• Молодіжні програми. Участь у секціях, гуртках та спортивних заходах сприяє формуванню дисципліни та командної роботи.
• Вільний час із друзями. Важливо, щоб у підлітка була можливість розслабитися та соціалізуватися.

Внутрішні фактори. Прагнення до навчання

• Мотивація до успіху. Підліток, який прагне досягати результатів у навчанні, має більше шансів на усвідомлений вибір професії.
• Активна участь у навчальному процесі. Включеність у навчання допомагає розкрити власні інтереси.
• Позитивне ставлення до навчання. Якщо школа асоціюється з приємним досвідом, підлітку буде легше вибрати професію.

Позитивні цінності

• Турбота про інших. Соціально активні підлітки частіше обирають професії, пов’язані з допомогою людям.
• Чесність і відповідальність. Впливають на професійну етику та побудову кар’єри.

Соціальні компетентності

• Планування майбутнього. Вміння ставити цілі та аналізувати свої сильні сторони допомагає у виборі професії.
• Емпатія та комунікація. Соціальні навички відіграють важливу роль у будь-якій професії.
• Мирне вирішення конфліктів. Важлива навичка для командної роботи.

Позитивне самосприйняття

• Контроль над власним життям. Формує відповідальність за вибір кар’єри.
• Впевненість у собі. Дозволяє підлітку не боятися викликів і нових можливостей.
• Відчуття мети. Допомагає визначитися з напрямом професійного розвитку.

Як можуть допомогти батьки?

Підтримка підлітка у виборі професії має бути комплексною. Важливо не лише надавати інформацію, а й створювати сприятливе середовище, що допоможе розкрити потенціал дитини. Спілкуйтеся, спостерігайте за інтересами, підтримуйте її експерименти — і вибір професії стане усвідомленим і правильним.

Допоможіть зрозуміти свої інтереси та схильності

Усвідомлення своїх інтересів і сильних сторін — перший крок до професійного самовизначення. Запропонуйте дитині:

📓вести щоденник рефлексії, де вона записуватиме, що їй подобається, що викликає інтерес, у чому почувається впевнено;

✅пройти профорієнтаційні тести, які допоможуть визначити сферу, що найбільше підходить за здібностями;

💭поспостерігати за своїми емоціями в різних видах діяльності: що приносить задоволення, що дається легко, у чому проявляється креативність?

Сприяйте розвитку самостійності

Підтримка батьків є дуже важливою, однак надмірний контроль може лише зашкодити. Дайте можливість дитині самостійно приймати рішення, обговорювати свої інтереси та плани, аналізувати можливості.

💡Підштовхуйте підлітка до самостійного прийняття рішень та відповідальності за них.

🫂Будьте опорою та підтримкою, а не нав’язуйте власні уподобання щодо професій.

ℹ️Допоможіть розібратися з інформацією про різні професії, їхні перспективи та можливості розвитку.

Слідкуйте за змінами на ринку праці

Світ професій змінюється. Деякі професії зникають, а деякі тільки з’являються. Щоб допомогти дитині зробити усвідомлений вибір, важливо:

🤖стежити за сучасними тенденціями та аналізувати, які професії набувають популярності;

🗣️говорити з підлітком про його бачення майбутнього, розповідати про різні кар’єрні можливості;

📊враховувати розвиток технологій та нові галузі, які можуть стати перспективними.

Допомагайте шукати можливості для розвитку

Підтримка підлітка в його прагненні досліджувати світ професій дуже важлива. Батьки можуть:

💼запропонувати відвідати профорієнтаційні заходи, стажування, екскурсії у компанії;

👩🏻‍💻пошукати онлайн-курси, лекції, вебінари за тематикою, що цікавить дитину;

👤допомогти встановити контакти із професіоналами, які можуть поділитися своїм досвідом;

👩🏽‍🤝‍👨🏻заохочувати спілкування з ровесниками, які мають схожі інтереси.

Формуйте мотивацію та наполегливість

🎯Мотивація досягати професійних цілей не є вродженою, її можна розвивати.

👏Хваліть за ініціативу, наполегливість та старання, а не лише за досягнення.

🏅Навчайте, як справлятися з невдачами та не здаватися після першої ж помилки.

⛰️Показуйте на власному прикладі, як долати труднощі та досягати цілей.

Прививайте навички мережування та встановлення корисних зв’язків

У сучасному світі контакти можуть зіграти вирішальну роль у професійному зростанні. Допоможіть підлітку навчитися:

👥 💬комунікувати з різними людьми, будувати дружні та ділові зв’язки;

📅 🤝🏻брати участь у професійних заходах, знайомитися з фахівцями;

📱👩🏻‍🏫використовувати соціальні мережі для професійного розвитку, шукати менторів та можливості.

Професійне самовизначення — тривалий процес, і важливо дати підлітку час на дослідження власних можливостей та інтересів. З вашою підтримкою і правильними інструментами син чи донька зможе знайти власний шлях до успіху.

Оксана Архипчук, експертка із профорієнтації, співзасновниця профорієнтаційної платформи для молоді «Струм»

Як розпізнати ознаки вербування дитини? 
Рекомендації батькам

Російські спецслужби використовують різноманітні методи для вербування українських дітей, намагаючись дестабілізувати ситуацію в країні. Серед найпоширеніших способів — залучення підлітків через психологічний тиск, маніпуляції та фінансові винагороди. Найчастіше на звʼязок виходять через соціальні мережі та месенджери, зокрема телеграм-канали. Ворог пропонує легкий заробіток за виконання простих завдань — від малювання графіті та розклеювання листівок до більш серйозних злочинів, як-от: підпалів автомобілів військових, трансформаторних підстанцій та відділень пошти.

Важливо пам'ятати: пильність та відкрите спілкування з дітьми є ключовими умовами у запобіганні їхньому вербуванню. 

У межах спільної програми «Безпечна школа», яку реалізовують Міністерство освіти і науки та Міністерство внутрішніх справ, розроблено рекомендації для батьків, щоб уберегти підлітків від вербування ворогом. 

Ознаки, на які варто звернути увагу:

• Фінанси і майно: у дитини з’явилися дорогі речі, гаджети або кошти, походження яких вона не може пояснити.
• Зміни в поведінці: дитина раптово стала замкнутою, проводить більше часу в соціальних мережах, уникає розмов з дорослими про своє онлайн-життя.
• Інтереси: зʼявляється раптова зацікавленість військовою справою, політикою, критичною інфраструктурою.
• Зв’язки: нові знайомі, які можуть підштовхнути до протиправних дій.
• Розмови про заробіток: віра в «легкі гроші» через інтернет або незнайомих осіб.
• 
  

• Рекомендації батькам:

  • Контроль і спостереження: будьте уважними до того, як дитина проводить час в інтернеті, у яких месенджерах та соціальних мережах спілкується, цікавтеся її новими знайомствами, особливо онлайн.
  • Відкрите спілкування: підтримуйте довірливі стосунки з дитиною, цікавтеся її захопленнями та колом спілкування, щоб вчасно помітити загрози
  • Фінансова грамотність: пояснюйте, що «легкі гроші» часто є обманом і можуть мати серйозні наслідки. А участь у протиправній діяльності завжди тягне за собою покарання, зокрема — позбавлення волі.
  • Цифрова безпека: навчайте дитину бути обережною в соціальних мережах, не публікувати особисту інформацію, використовувати налаштування приватності та уникати контактів з незнайомими людьми. Навчайте розпізнавати фейки та маніпуляції.
  • Правова обізнаність: розповідайте про відповідальність за злочини, зокрема в умовах воєнного стану. Наголошуйте, що за диверсію (ст. 113 Кримінального кодексу України) передбачено суворе покарання – до 15 років позбавлення волі або довічне увʼязнення. Окрім цього, відповідальність можуть нести й батьки.
  • Розпізнавання маніпуляцій: розкажіть дитині про поняття вербування та пов'язані з ним ризики. Пояснюйте, яка інформація є секретною та які наслідки її розголошення можуть бути. Навчайте критично ставитися до пропозицій швидкого збагачення та виконання «простих» завдань.

💣 «Просто перенеси пакунок — заплатимо 3000 $. Ти ж не слабак?»

Дедалі частіше ми бачимо випадки, коли російські спецслужби вербують українських підлітків через інтернет. Обіцяють легкі гроші, «дорослі» завдання й «важливу місію», а потім дистанційно підривають своїх агентів.  Нещодавній вибух в Івано-Франківську, де один завербований ворогом підліток загинув, а інший утратив ноги, показав: ми мусимо діяти на випередження❗️

Якби емоції дітей були супергероями...

Поліція закликає: зачепінг – не гра, а смертельний ризик!

З початку року в Україні зафіксовано 8 випадків зачепінгу, внаслідок яких постраждали 9 дітей.

Заради кількох секунд відео чи екстриму підлітки наражають себе на смертельну небезпеку! Але варто пам’ятати: електричний струм, падіння чи зіткнення з перешкодами майже ніколи не дають другого шансу.

Чому зачепінг – це не круто, а смертельно небезпечно?

Напруга до 27 000 вольт, навіть якщо не торкатися дротів, удар струмом може бути миттєвим.

Падіння з висоти – один різкий рух, і життя може змінитися назавжди.

Зіткнення з перешкодами – мости, тунелі, опори зі швидкістю 60-100 км/год - це фатально.

Що робити, якщо ви помітили людину на вагоні чи підніжці транспорту?

Повідомте чергового вокзалу або працівників залізниці.

Зателефонуйте на гарячу лінію Укрзалізниці: 0 800 503 111 (безкоштовно).

Викличте Національну поліцію (102) або ДСНС (101).

Запам’ятайте місце події для точної передачі інформації службам.

Батьки, ваша уважність – запорука безпеки дітей!

Говоріть із підлітками про небезпеку зачепінгу.

Стежте за контентом у їхніх соцмережах – екстремальні відео можуть штовхати на ризик із летальними наслідками.

Звертайте увагу на нові інтереси дитини – різка захопленість транспортом чи екстремальними відео може бути сигналом.

Самодопомога при панічних атаках

для ознайомлення перейдіть за ПОСИЛАННЯМ

Як допомогти дітям розслабитися? Медитації, які допоможуть їм дослідити власний внутрішній світ і  розвивати творчі сили власного розуму, ви можете знайти за посиланням  - ПОСИЛАННЯ

Як батьки можуть виявити ознаки постравматичного
 стресового розладу в дитини та підтримати її

На сьогодні діти часто переживають моменти стресу, кризові ситуації, емоційну напругу, тривогу, спустошення тощо.

    Матеріали брошури стануть для батьків путівниками у світ психології дітей та їх підтримки. Ви дізнаєтесь, як говорити із дітьми про події, що травмували їх,  про різні форми профілактичної роботи із дитячою психікою, отримаєте практичні рекомендації  а також ознайомитесь із комплексом технік та вправ під час роботи у кризових ситуаціях.

Звантажити брошуру можна за посиланням - ПОСИЛАННЯ

    MARTA (Mental Adaptation and Rehabilitation Tools and Analysis з англ. — Інструменти психологічної адаптації та реабілітації та їх аналіз).

Цей ресурс розроблено для захисників, захисниць та членів їх родин.

    Завдяки проєкту користувачі мають можливість самостійно провести перевірку свого психічного здоров’я та отримати рекомендації з його поліпшення тут і зараз. 
Отримати психологічну підтримку можна за посиланням  - ПОСИЛАННЯ

Види дитячої агресії: що робити батькам ?

ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Коли дитину хтось ображає або вона сердиться, їй хочеться завдати фізичної шкоди: штовхнути або вдарити.

Непряма агресія спрямована на неживі предмети: грюкнути дверима або жбурнути іграшку. Вона проявляється, коли дитина розуміє — бити людину не можна. Тоді вона спрямовує агресію на щось інше. Часто на хатніх тварин.

Чому це відбувається?

Якщо дитину карають фізично або поміж однолітків хтось проявляє фізичну агресію. Їй хтось показав, що так можна поводить у стресовій ситуації, тому вона наслідує приклад.

Що робити батькам?

Пряма та непряма агресія свідчить про одне — дитина злиться, її щось турбує. Не сваріть. Приділяйте більше часу розмовам: про почуття, про те, що засмучує та сердить. Можливо, дитині важко відповідати вашим очікуванням або їй бракує вашої уваги, любові та ніжності.

ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина висловлює негативні почуття за допомогою крику, вереску, погроз.

Чому це відбувається?

Така дитина часто невпевнена у собі, сумнівається. Усередині неї існує конфлікт, що вона не може правильно виявити.

Що робити батькам?

Запобігти вербальній агресії важко. Важливішою є реакція батьків та такий вислів емоцій. Важливо зрозуміти: чому дитина це сказала, що спонукало її. Висловлюйте почуття дитини називаючи причину її негативних емоцій: «Ти так говориш, бо образився на мене через те, що я не купила тобі іграшку. Мені неприємно таке чути».

ПРИХОВАНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина терпить та не виявляє своїх емоцій ані словами, а ні діями. Маркерами такої агресії є:

сни, у яких на батьків нападає звір;

дитина може не малювати того члена родини, на якого ображається;

ніби навмисне дитина не чує та забуває прохання дорослого, хоча вона насправді не чує та забуває;

у пісочниці дитина може закопувати іграшки.

Чому це відбувається?

Дитина відчуває страх. Вона боїться щось відповісти чи зробити, коли батьки її сварять. Часто таке відбувається, коли із дитиною занадто суворі або фізично карають.

Що робити батькам?

Проявляти більше уваги та любові до дитини, аби вона почувалася у безпеці. Спостерігати за її взаємодією з іншими. Розмовляти про почуття та емоції дитини. Прихована агресія — це страшний ворог. Емоції врешті-решт знайдуть вихід.

АУТОАГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина завдає собі фізичної шкоди: б’є, дряпає, гризе нігті, негативно про себе висловлюється.

Чому це відбувається?

Дитині бракує сміливості відповісти кривдникові, а негативні емоції залишаються. Тому дитина спрямовує їх на себе, показуючи, що вона і сама себе покарає. Часто у дитини виникає відчуття, що вона вчинила щось не так, отже, щоб уникнути покарання дорослих, у неї вмикається аутоагресія.

Що робити батькам?

Якщо ви стали свідком аутоагресії дитини, скажіть, що вам боляче на це дивитися, і виходьте із кімнати. Аутоагресивні діти зазвичай дуже слухняні, вони не люблять засмучувати батьків. Тому коли малюк прибіжить до вас, цілуйте його, обіймайте та демонструйте свою любов. Саме любов батьків та підтримка допоможуть дитині позбутися аутоагресії.

Із чого варто почати, про що спілкуватися та як допомогти дитині впоратися зі стресом? Короткі рекомендації для вас із турботою розробила команда програми «Безпечний простір». прослухати їх можна за ПОСИЛАННЯМ

                            Змінився апетит? Погіршився сон? З’явилася апатія, відчуття постійної втоми та нестачі енергії? Дорослим слід звернути увагу на такі прояви у своїй поведінці та попіклуватися про себе.

Але з чого розпочати? Дізнайтеся у відеоролику, який розробила для вас команда програми психосоціальної підтримки «Безпечний простір».  Рекомендації можна прослухати за ПОСИЛАННЯМ

 Як уникнути помилок,працюючи з учнями  початкової школи над виконанням домашніх завдань? 

1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.
2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 – 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.
3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.
4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 – 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.
5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.
6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.
7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.
8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.
9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!
10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.
11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 – 3 разiв на тиждень.
12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.

 Пам’ятайте, що телевiзор, інтернет, гаджети — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно давати користуватися їми ранiше, нiж будуть виконанi усi завдання. Якщо дитина перебуває «в їх компанії» пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано контролювати використання.

                    Пам’ятка батькам першокласника

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
9. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

Поради батькам п'ятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Як розпізнати стрес у підлітків?

На жаль, якщо ваша дитина каже, що вона в порядку, це не завжди може бути так. Важливо вчасно розпізнати ознаки стресу у дитини, щоб відреагувати на них, підтримати та забезпечити психологічний комфорт. Ознаки стресу різняться, залежно від віку.

Для підлітків характерними є такі ознаки:

соматичні (тілесні) реакції на критичні події, які проявляються у фізичних

симптомах (біль у животі, головні болі, млявість тощо)

проблеми зі сном, нічні кошмари

підвищена збудливість або навпаки – апатія

незібраність (розсіяність уваги)

погіршення пам’яті, забудькуватість

намотування волосся на палець, кусання нігтів, покашлювання, тремтіння рук (так звані компульсивні прояви)

спроба віддалитися від батьків, уникнення спілкування, замкненість

поганий сон та кошмари, а від того сонливість у денний час та втрата сил

небезпечна для здоров’я та життя поведінка (наприклад, спроби запису у

територіальну оборону; знецінювання спроб дорослих забезпечити безпеку,

зокрема відмова евакуюватися, йти у сховище; прогулянки у небезпечних місцях тощо)

нехтування своїми звичними обов’язками

спалахи гніву, агресивна поведінка, зокрема щодо близьких дорослих

відмова від їжі.

Пам’ятайтеПідлітки зазвичай тримають всі свої почуття у собі, що може призвести до розвитку депресивних станів. Вони також можуть робити вигляд, що «все нормально», коли це зовсім не так, і їм психологічно важко. Водночас, ваша ненав’язлива увага, доречні жарти, розмови про емоції та почуття (перш за все, говоріть про себе і не примушуйте говорити дитину), слова наснаги чи доторки, які дозволяє ваш підліток, здатні підтримати та надати дитині почуття єдності зі «своїми», безпеки та захищеності.

Що робити, якщо ви підозрюєте у своєї дитини депресію?

Покрокова інструкція:

1. Перевірка наявності депресіє за допомогою шкали Бека ( є на просторах інтернету)

2. Поговорити з дитиною, дізнатися про її емоції, думки та стан. Без докорів. Без повчань. Без безцінення.

3. Важливо скоріше звернутися до клінічного психолога або психіатра. Саме у них є можливість дати кваліфіковану оцінку стану та підібрати лікування.

4. Антидепресант – це не вирок, а рішення. Депресію викликає зміна рівня хімічних сполук у головному мозку. Саме ліки можуть покращити стан у найкоротший термін.

5. Режим – дуже важливо допомогти дитині структурувати день, відновити баланс між відпочинком та навчанням.

6. Спорт, прогулянки – як природній спосіб отримати ендорфіни, але в такому обсязі, який не викликає дискомфорт.

7. Проводити час разом, підтримувати дитину, говорити, висловлювати розуміння та підтримку.

Батькам важливо навчитися більше слухати дітей та підлітків, ніж говорити.

⠀

Пам’ятайте, депресія може виникнути навіть у дитини, яка росте у здоровій та турботливій родині, адже це хімічний та гормональний збій. А процес лікування навряд буде швидким, навіть з найкращими лікарями.

Наберіться терпіння

Бережіть себе та своїх дітей

Дитина тікає в світ комп'ютера / інтернету. Як її повернути?

Інтернет-залежність: що це?

    Щоб зрозуміти цей термін - акцент слід зробити на слові залежність. Як зазначено в психологічному словнику, залежність - це нав'язлива потреба здійснювати певні дії, незважаючи на несприятливі наслідки. Тобто, дитина вже не контролює себе. У неї є об'єкт - комп'ютер / інтернет / гра і їй нав'язливо потрібно вступити з цим в контакт, щоб стало добре або не так погано.

Дитині в ці періоди все одно на свою реальність. Вона її не відчуває. Вона випадає з неї. Її для неї не існує. Іноді мозок повертається в реальність, щоб задовольнити фізіологічні потреби тіла, а потім знову в «анреал» світ.

Що відчуває така дитина? Найчастіше нічого. Вона перекриває свої почуття. Їй з певних причин стає все одно на них. Вона від них біжить.

Про що вона думає? Вже точно не про реальність, не про відносини з кимось, не про те, що комусь або їй самій може бути погано і не про своє майбутнє. Думки опосередковані комп'ютером / грою / інтернетом.

Наслідки інтернет-залежності:

• Дитина поступово втрачає навички спілкування з реальними людьми

• Мозок дитини звикає отримувати певну стимуляцію від комп'ютера, в реальному світі складно знайти аналоги

• Дитина втрачає зв'язок з членами сім'ї і з усіма, з ким були побудовані відносини до комп'ютера

• Фізіологічні порушення (погіршення зору, викривлення хребта, порушення роботи опорно-рухового апарату і т.д.)

• Погіршується успішність в школі і в інших освітніх установах

• Відсутній поведінковий репертуар, дитина не має в арсеналі гнучкості поведінки в реальному житті, не знає, як реагувати і діяти в тій чи іншій ситуації

• Відсутні знання про свої бажання, можливості, обмеження, про свій емоційний світ і т.д.

Причини інтернет-залежності у дітей

Основна причина: дитині в реальному світі погано, в силу чого вона вибирає один із способів допомогти собі, піти в інший світ.

Інші причини:

• Кожного разу, щоб зайняти дитину або відпочити від видаваного нею шуму, їй пропонувався гаджет

• Коли дитина підходила з якоюсь проблемою, її або висміювали, або лаяли, або не помічали, або частіше вставали на чужу сторону

• Коли дитина виявляла негативні емоції (злилася, дратувалася, ображалася) її лаяли або соромили

• Дитину не вчили заповнювати реальність різними заходами і цікавими процесами

• Дитину рідко хвалять і дуже часто соромлять, лають, висміюють

• Дитину не обмежували в часі при використанні гаджетів

• Дитина бачила, як дорослі весь свій вільний час проводять з гаджетами

• У сім'ї неблагополучна обстановка, батьки лаються між собою, брати знущаються, присутнє непомірне вживання алкоголю і т.д.

• З дитиною не спілкуються по душам, не встановлюють близькі стосунки

• У дитини немає друзів і знайомих дітей, їй нема з ким грати у дворі, або її там кривдять і їй нема до кого звернутися за допомогою

• У дитини мало можливостей проявити себе чи відсутні реальні досягнення

• Можливо у дитини дуже чутлива психіка і для неї не були створені умови в реальності, щоб вона відчувала себе комфортно, внаслідок чого дитина вибирає віртуальний світ

• У дитини є комплекс щодо свого характеру або тіла, що сковує її, не дає бути собою, тоді вона вважає за краще залишатися вдома в комп'ютерному світі

Як зрозуміти: чи залежна моя дитина?

Щоб зрозуміти залежність дитини від комп'ютера, варто просто поспостерігати за нею протягом дня, зробивши акцент на наступних аспектах:

• Дитина сидить за гаджетом більше 3/4 годин поспіль, найчастіше без відриву

• Дитина рідко виходить гуляти

• До дитини рідко приходять друзі, якщо і приходять, то, щоб разом грати в комп'ютер, без нього вони не можуть знайти заняття

• Якщо дитину намагатися розлучити гаджетом, це супроводжується істерикою, образами, погрозами, криками і т.д.

• Дитина частіше вважає за краще грати в комп'ютер, ніж поїхати з сім'єю на прогулянку або на міський захід

• Якщо дитині не нагадати, вона може забути поїсти, забути про особисту гігієну або лягти спати не вчасно

• Коли дитина не за комп'ютером, їй стає нудно, вона не може себе нічим зайняти, стає дратівливою

Як діяти батькам, чия дитина залежна від інтернету / комп'ютера / гри?

Основний спосіб: поліпшити реальність дитини, щоб забезпеч її повернення зі світу мрій і подружитися з дитиною, налагодити контакт

1. Усвідомити і прийняти той факт, що дитина переживає кризу, їй потрібна допомога

2. Щоб повернути дитину в реальний світ - в цей світ слід внести зміни, а це вимагає сил і особливо часу.

3. НЕ МОЖНА: різко і повністю прибирати гаджет з життя дитини, кричати на неї, лаяти її, лякати наслідками, бити, замикати її десь, відвозити кудись насильно, насильно вести до психолога або давати подивитися відео, в якому говоритися про згубність комп'ютерної звички і т.д. Все це посилить основну причину залежності: (дивися параграф причини інтернет залежності)

4. Постаратися знайти сили, час і бажання, щоб допомогти поліпшити реальність дитини, щоб у неї з'явилося бажання повернутися в неї

По суті, потрібно ліквідувати причини залежності, які були вказані вище. А саме:

- вигадувати дитині різні заняття, як вдома, так і поза домом. Водити в різні гуртки, на різні заходи, в різні секції і т.д. Відвідувати разом марафони, фестивалі, конкурси. Вдома вигадувати розваги (настільні ігри, змагання, інтелектуальні квести, розмови по душам, про мрії). Слід урізноманітнити реальність. Все це робиться у вільний час від комп'ютера, а не замість нього, щоб перехід був плавний і м'який, щоб САМА дитина вирішила проводити більше часу поза гаджетами

- частіше хвалити дитину за реальні досягнення (сам помив підлогу, допоміг батькові в гаражі, помив свій велосипед, приготувала сама бутерброд і т.д.) - ( " Як вправно у тебе виходить! Як вміло ти справляєшся з цим. Ти сам навчився? »)

- ввести особистий час на спілкування з дитиною, рано вранці або перед сном. В цей час задавати питання і слухати, менше оцінювати, поправляти, засуджувати. ( «Як провів день? Що хотіла би робити цілий день? Що розлютило сьогодні? Що образило? Що здивувало?»)

-коли дитина приходить з проблемою, батькам корисно користуватися наступною тактикою: 1) вислухати мовчки 2) озвучити емоції / почуття дитини ( «Ти напевно сильно розлютився на нього? Ти напевно образився? Це можливо тебе засмутило?» або просто «Ти злишся зараз - це помітно! Ти засмутився з цього приводу ») 3) Запитати, а яку допомогу вона хоче від вас. Просто, щоб ви вислухали або щоб порадили що робити. ( «Чим я можу тобі допомогти в цій ситуації?»)

Все це допомагає вибудувати емоційний зв'язок з дитиною, щоб дати її почуттям розкритися. Вона починає відчувати безпеку і прийняття. Швидше за все, вона знову зацікавиться відносинами з батьками, так як вони почнуть частіше приносити їй наснагу.

Важливо мати терпіння на цей процес і дати дитині час на повернення в реальне життя. У більшості випадків, все складається благополучно, якщо батьки усвідомлюють, заради чого вони стараються.

Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлина Ройз

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб

удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім –це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги –розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – неняньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

    У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації. Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується. Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком. Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо,– можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована й відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала й перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож бажаємо сил батькам, дітям і вчителям!

Що таке сепарація?⠀

Сепарація - це психологічний процес відділення дитини від батьків. Якщо сепарація не пройдена своєчасно, це призводить до відсутності у людини навичок для самостійного життя і спілкування з людьми. Частіше за все, не сепарована дитина:

* не вміє або дуже важко приймає власні рішення

* не вміє просити про допомогу та намагається все зробити сама

* не вміє аналізувати чи мислити критично, або ж це дається вкрай важко

* багато очікує від інших та часто разчаровується

* роками «шукає себе» та ніяк не може знайти    ⠀

    Якщо сепарація пройдена вчасно і повноцінно, людина відчуває себе незалежною у всіх відносинах: не потребує схвалення своїх дій, здатна самостійно подбати про себе у фізичному сенсі, має свою точку зору і не боїться її озвучувати та відстоювати.

    Як зрозуміти, що щось йде не так?

Сепаровані батьки не дратуються від рішень дітей, дозволяють їм отримувати досвід самостійно і дають право на помилку.

У таких батьків, крім дитини, є також ще низка своїх інших інтересів.

Вони не вказують, що потрібно робити і не вирішують проблеми дорослих дітей.

    Залежні від дитини батьки, найчастіше діють по одному з чотирьох сценаріїв:

* Гіперопіка: надмірна турбота і контроль. Дитина може так і не навчитися приймати рішення, позначати межі і вирішувати конфлікти.

* Жорстокість: докори, зауваження і крики. Дитина звикає з усім погоджуватися і стає зручною для всіх.

* Байдужість: ні осуду, ні підтримки. Може привести до образи на батьків і спробам завести дітей якнайшвидше, щоб показати, як правильно їх виховувати.

* Жертва: докори в невдячності. Дитина постійно відчуває провину.

Ключова перевірка на сепарацію: якщо моя дитина завтра поїде з дому, що я буду робити? (мова йде про повнолітню дитину, яка взмозі про себе подбати).

Література для батьків:

1. Юлія Гіппенрейтер "Спілкуватися з дитиною.Як?"

«Якщо дитина викликає у вас своєю поведінкою негативні переживання, повідомте їй про це». Ця книга вперше вийшла 20 років тому і до сих пір одна з найбільш популярних в розділі «дитяча психологія». Ніхто так точно і зрозуміло не пояснював базові речі спілкування батьків і дітей. Психолог Юлія Гіппенрейтер наводить приклади з життя і розповідає, як правильно слухати свою дитину, навчити її самостійності, вирішувати конфлікти і що робити, якщо дитина відмовляється слухатися.

2. Олів'є Револю «Нічого страшного: неуспішність виліковна!»

Діти, які не встигають у школі, мають свої причини її боятися. Психіатр Олів'є Револю розглядає неуспішність дітей з медичної точки зору. Він багато років проводив дослідження, про які розповідає в книзі, і ділиться своїм болючим особистим досвідом.

3. Роберт Дж. Маккензі «Уперта дитина. Як встановити межі дозволеного».

Уперту дитину можна вичеслити ще в ранньому віці - вся справа в темпераменті. Такі діти мають високу ступінь наполегливості, реактивності і відволікаємості. Американський психолог Роберт Дж. Маккензі написав свою книгу після того, як сам став батьком такої впертої дитини, - так що він знає, про що говорить, а він говорить про те, як правильно розмовляти з упертюхом, як його мотивувати і навіть домовлятися з ним.

4. Олександр Нілл «Виховання свободою».

Педагог Олександр Нілл після довгих спостережень за дітьми розробив свою теорію про важких дітей. У цій книзі він каже, що важких дітей немає, а є тільки важкі дорослі. І поки дорослий не прийняв себе, він не зможе прийняти дитину. А найбільшої психологічної шкоди дитина отримує в перші п'ять років життя. Нілл розповідає про те, як давати дитині більше свободи і право бути самим собою.

5. Найджела Латта «Поки ваш підліток не звів вас з розуму».

Поведінка в підлітковому віці схоже на пограбування банку. Когось дитинство залишає повільно і ввічливо, у інших все відбувається так, ніби хтось пробив стіну вантажівкою і залишив за собою димлячі руїни і вимоги виплат по страховці. Батьки підлітків думають, що зможуть їх змінити. Насправді щоб бути «хорошим батьком/мамою» для підлітка, батькам потрібно змінити тільки одне - свої дії. Книга Найджела Латта допоможе батькам побачити їх помилки в спілкуванні здітьми і розповість, чому з підлітками не потрібно боротися, а потрібно просто їм довіряти.⠀

Особисті кордони – це те, що має кожна людина і те, що має поважатись у інших людях – на цьому будуються нормальні стосунки у здоровому суспільстві.

⠀

Як виховати у дитині відчуття особистих кордонів?

Для цього важливо володіти базою розуміння психологічних процесів на різних вікових етапах життя.

⠀

до 1-го року дитина повністю залежить від дорослих – отже, важливо у повній мірі задовольняти її потреби у безпеці, їжі, сні тощо.

у віці 1-3 роки дитина пізнає навколишній світ, відділяючи власне "я" від предметів, що її оточують. Важливо, аби вона знала, що існують її іграшки: без дозволу не беріть і не віддавайте їх.

У віці 3-7 років дитина найкраще сприймає інформацію через гру: "ти можеш грати у ігри, у які тобі хочеться, і не грати у ті, які тобі не цікаві";

У віці 7-11 років життя дитини пов'язане здебільшого з навчальною діяльністю:

– не читайте її записки без дозволу;

– не порпайтесь у її кишенях або рюкзаку без дозволу;

– не заходьте у кімнату без стуку;

– не заглядайте у ванну чи туалет, коли дитина там перебуває;

У віці 11-14 років життя дитини пов'язане із цікавістю до інтимно-особистісного спілкування, контакту з однодітками:

– не варто заглядати у її переписки без її дозволу;

– варто поважати думку дитини, не критикувати її;

– важливо давати дитині робити самостійний вибір у тій чи тій ситуації;

– допоможіть дитині зрозуміти та висловити власні почуття – це буває важко у підлітковому віці, проте – важливо.

Якщо Вам необхідно проконсультуватися щодо питань, пов'язаних із вихованням дітей або їх правами – звертайтеся за номерами:

116 111

0 800 500 225

У будні з 9.00-21.00

У вихідні з 10.00-18.00

Безкоштовно. Анонімно. Конфіденційно.

«Проєкт «Національна гаряча лінія для дітей та молоді» впроваджується Громадською організацією «Ла Страда-Україна» за фінансової підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та уряду Сполучених Штатів Америки»

#116111UA #childhotline #НДМГЛ #гарячалініядопомоги #національнагарячалінія #гарячалініяпідтримки #ЮНІСЕФ #UNICEF #UNICEFUkraine

ЯК РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ ПРО ОСОБИСТІСНИЙ ПРОСТІР?

Особисті кордони — особистий простір, який кожна людина особисто розподіляє. Що є комфортно для тебе, може бути дискомфортним для іншої людини, бо кожен з нас індивідуальний і має свій особистий простір.

Щоби легше й краще розділити свій простір, варто використати таку собі візуальну інструкцію, «circles of relationships» — кола спілкування, кола стосунків — це може допомогти запобігти сексуальному домаганню, фізичному, психологічному насильству просто тому, що дає зрозуміти, що відбувається щось неправильне. Така візуальна інструкція розрахована на дітей 5-10 років.

1. Фіолетовий = я, мій особистий простір

Отже, фіолетове, перше й найголовніше коло, – це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, і тільки ми самі можемо вирішувати хто може біля нас перебувати близько, торкатися нас. І ніхто не повинен робити це без дозволу. Якщо хто-небудь, з будь-якого оточення, заподіює нам дискомфорт (неважливо, дідусь посадив на коліна або мамина подруга вимагає «поцілувати тітку в щічку») ми не повинні соромитися сказати про це і сказати “ні “,” стоп “.

2. Синій = сім’я

Це коло нашої сім’ї і тих, кого ми любимо. Повага, довіра і любов – ось за цими ознаками ми визначаємо, хто відноситься до цього кола, хто найбільш близький нам. Але потрібно пам’ятати, що навіть з тими, кого ми любимо, ми не повинні нехтувати своїм особистісним простором, але також і самі повинні поважати простір наших близьких.

3. Зелене коло = друзі

Це “far away hug” оточення. Коло наших друзів і тих з ким нам подобається спілкуватися. Дружба дуже важлива і включає в себе багато речей. Наприклад, спільні ігри, розмови, веселощі, і іноді дружні обійми. Дружба завжди ґрунтується на довірі, повазі. І такі прояви як обійми повинні бути засновані на взаємній згоді. Важливо розуміти, що не всі діти в класі можуть вести себе як твої друзі. І батькам слід проговорити з дітьми за якими критеріями ми визначаємо друзів і, в свою чергу, як ми самі повинні себе з ними вести.

4. Жовте коло = знайомі

Коло знайомих (wave circle, тобто ті, кому ми махаємо рукою при зустрічі, з ким знайомі поверхово і не дуже близькі). Це можуть бути діти в шкільному автобусі, у дворі, спортивній команді, це можуть бути друзі батьків. Обговоріть з дитиною соціальні норми, різні типи знайомих і також правила безпеки. Різницю між близькими і просто знайомими людьми. Дистанція у відносинах, яку і вони і ми повинні поважати.

5. Помаранчеве коло = люди, від яких ми чекаємо професійної допомоги

Ці люди можуть допомогти нам, коли нам це необхідно, але вони не наші друзі. Це вчителі, вихователі, поліцейські, пожежники, медсестри і лікарі. Обговоріть з дитиною в яких ситуаціях у кого шукати допомоги. Необхідно підкреслити, що у цих людей є розпізнавальні знаки, уніформа, посвідчення, і що вони допомагають в разі небезпеки.

6. Червоне коло = незнайомці

Ми не знаємо цих людей. (Навіть якщо вони говорять, що знають нас, це не важливо.) Не всі чужі люди погані, але оскільки ми не знайомі, то не знаємо погана людина перед нами або хороша. Ми не довіряємо незнайомцям. Ми не розмовляємо з ними, не розказуємо нічого про себе або близьких. Не відповідаємо на питання. Ніколи, ніколи не йдемо з ними нікуди і не сідаємо в машину. Ми не беремо цукерки, не йдемо “шукати собачку” і не допомагаємо знайти вулицю, тому що дорослі ніколи не повинні просити допомоги у тих, хто молодший і слабший їх.

Це коротко. З дітьми розфарбовують ці кола, промовляють різні ситуації, дають вгадати, як правильно вчинити в кожному окремому випадку. І сто разів говорять – якщо тобі некомфортно ти повинен сказати СТОП, НІ. Якщо хтось поводить себе неправильно, на твою думку, ти повинен розповісти іншим дорослим – батькам, вчителям. Ніхто не може торкатися до тебе без твоєї згоди. (Ти теж не маєш права вторгатися в чужий особистий простір без дозволу). І якщо тебе не зрозуміли з першого разу, ти повинен повторювати і повторювати, поки тебе не почують, поки тебе не зрозуміють і не допоможуть. Ти не повинен шукати рішення сам, ти не повинен приховувати, ти не повинен соромитися. Не бійся говорити. Не бійся питати.»

Діти в Інтернеті:

як забезпечити їх безпеку

Коли ваша дитина була ще маленькою, ви вчили її елементарних правил безпеки: дивитися по боках, перш ніж переходити дорогу, не розмовляти з незнайомцями, не торкатися гарячої плити тощо. Тепер, коли вона стала підлітком, ви, як і раніше, дбаєте про її безпеку. Але тепер ви звертаєте увагу на інші речі. Наприклад, якщо вона проводить багато часу в Інтернеті, ви можете навчити її, як уникнути небезпек у мережі. І в цьому вам допоможуть наступні поради.

1. Не допускайте випадків шахрайства в Інтернеті

Ви можете подумати, що ваші діти ще надто маленькі, щоб стати жертвами кіберзлочинців. Але, як стверджують експерти з кібербезпеки, інтернет-шахраї хочуть, щоб ви думали саме так. Часто крадіжки персональних даних, реквізитів банківських карт тощо відбуваються саме з акаунтів дітей і підлітків.

Поясніть дітям, наскільки важливо зберігати конфіденційність персональних даних в Інтернеті. Скажіть дитині, що, якщо для реєстрації в онлайн-грі або в соціальній мережі потрібно ввести ім'я, адресу або будь-які інші персональні дані, вона повинна повідомити про це вам. Також встановіть на комп'ютер сучасний антивірус - це захистить персональні дані, які зберігаються на комп'ютері.

2. Уникайте випадків кібербулінгу

Експерти стверджують, що кібербулінг (або залякування в Інтернеті) - це найпоширеніша загроза, з якою діти стикаються у мережі. Діти й підлітки, над якими знущаються в Інтернеті, часто відчувають себе пригніченими, тривожними та ізольованими від суспільства. На щастя, існують різні додатки для електронної пошти і месенджерів (такі як Block Sender тощо), які блокують небажані повідомлення від людей, з якими ви або ваша дитина не хоче листуватися.

Додаток також можна налаштувати на блокування повідомлень або листів, які містять певні слова або фрази. Таким чином, якщо хтось захоче залякати вашу дитину, надсилаючи їй повідомлення, дитина їх просто не побачить.

Окрім того, додаток дозволяє блокувати листи і повідомлення, які приходять з певних ІP-адрес. Це може принести користь, тому що, якщо агресор не отримує ніякої реакції від своєї жертви, він може повторити спробу з іншого акаунта або адреси електронної пошти.

3. Не допускайте випадкового завантаження вірусів

Діти й підлітки іноді бувають надто наївними. Вони переходять за рекламними посиланнями, що пропонують безкоштовно скачати гру або отримати грошовий приз. Якщо ваша дитина бездумно натискає такі посилання, нагадайте їй приказку про те, що безкоштовний сир буває тільки у мишоловці.

Якщо дитина ще маленька, щоб це зрозуміти, привчіть її питати вашого дозволу, перш ніж натискати на посилання. Поясніть, що це може призвести до зараження комп'ютера вірусами і шкідливими програмами. Вони можуть вивести комп'ютер з ладу. Якщо дитина зрозуміє, що через свої дії і вона, і вся сім'я може залишитися без комп'ютера, вона буде більш обачливо поводитися в Інтернеті.

4. Не піддавайтеся спокусам

Інтернет - хороше джерело інформації й розваг. Але у нього є й темний бік. Щоб підліток не заходив на сайти сумнівного змісту, експерти радять поставити комп'ютер у кімнаті, у якій часто хтось знаходиться. Встановіть на комп'ютер програми батьківського контролю і блокіратори, щоб бути впевненими у тому, що дитина не відвідує сумнівні сайти. Розкажіть дитині про те, що можна і що не можна робити в Інтернеті. Разом з нею обговоріть правила поведінки у мережі і домовтеся, що дитина буде їх виконувати.

Дотримуйтесь цих чотирьох порад - і ви зможете навчити дитину більш обачно поводитися в Інтернеті.

Правила спілкування в Інтернеті

Як розповісти молодшому школяру про основні правила спілкування в Інтернеті, щоб це викликало зацікавленість? Пропонуємо провести бесіду за допомогою складання власної казки.

Алгоритм створення спільної казки з дитиною:

1. Оберіть з дитиною її найулюбленішого героя з мультфільму, казки чи фільму.

2. Придумайте разом сюжет (скористайтеся підказками в каруселі фото).

3. Запишіть казку на папері й запропонуйте дитині намалювати ілюстрації до неї.

4. Перечитуйте її разом з дитиною час від часу.

Варто наголосити дитині на таких моментах:

Якщо в переписці хтось просить персональні дані дитини чи фотографії, шантажує її, надсилає особисті інтимні знімки, то не слід відповідати їм на повідомлення і тримати в таємниці такі ситуації, а краще розказати дорослим – батькам, психологу чи соц. працівнику школи, представнику поліції, звернутись на дитячу гарячу лінію 1545 (далі обрати "3") - анонімно, безкоштовно, цілодобово.

#stop_sexтинг #не_ведись

 

⠀